Шармез, креп, хабутай. Путівник по плетіннях шовку

Дві тканини лежать поруч на розкрійному столі. Обидві шовкові, обидві з нитки того самого роду. Одна стікає з краю стільниці, наче розлита вода, друга спиняється в повітрі й повертається до себе, ніби має власну думку.

Різницю робить не волокно, а те, як його скрутили й переплели. Назви з етикетки, що звучать як перелік зупинок у подорожі, насправді описують темперамент тканини. Їх варто знати, бо вони кажуть про майбутнє носіння більше, ніж будь-який опис.

Волокно, пряжа, плетіння: три різні речі

Шовк це волокно, а не тканина. Це сировина: суцільна нитка, яку шовкопряд снує навколо себе, вимірювана не в сантиметрах, а в сотнях метрів. І лише те, що з нею зроблять потім, вирішує все, що згодом відчує шкіра.

Спершу пряжа. Нитку можна лишити майже прямою або скрутити туго, кількасот обертів на метр. Скрут забирає блиск і додає пружності. Далі плетіння: сатинове, полотняне, саржеве, кожне з різною кількістю перехрещень. Що рідше нитки зустрічаються, то довші відрізки лежать на поверхні, то більше світла вони віддають і то сильніше тканина стікає.

Звідси й найчастіша плутанина: сатин це назва плетіння, а не матеріалу. Його тчуть і з поліестеру, і з шовку, а різниця під рукою така, як між склом і водою. Шовковий шармез це сатин, але не кожен сатин є шовком.

Момме, число, що каже більше за назву

На етикетках кращих тканин поряд із назвою стоїть число: 16 mm, 19 mm, 22 mm. Це момме, давня японська міра ваги, яку досі вживають виключно для шовку. Що вище число, то важча й щільніша тканина.

Шкала напрочуд зрозуміла. Шість-вісім момме це серпанок, крізь який просвічує долоня. Дванадцять-шістнадцять це звична вага блузки чи легкої сукні. Дев'ятнадцять уже відчутно важить у руці й лягає м'якими складками. Двадцять два й більше лишають для постільної білизни та речей, що мають витримати сотні прань.

Одиниця походить із часів, коли шовк рахували японськими мірами ваги, і збереглася, бо виявилася практичною. Одне момме це приблизно чотири з половиною грами на квадратний метр, тож тканина у дев’ятнадцять момме важить близько вісімдесяти грамів. Число нічого не каже про щільність плетіння чи якість фарбування, зате багато про те, як річ спадатиме.

Вище число не означає автоматично кращої тканини. Воно означає інше завдання. Підкладка з шовку у двадцять два момме була б неносибельною під жакетом, а нічна сорочка з восьми момме не пережила б і одного сезону.

Шармез: бік світла і бік матовий

Шармез це те, що більшість має на увазі, кажучи шовк. Сатинове плетіння веде нитку основи над кількома нитками піткання водночас, тож поверхня стає майже суцільною смугою світла. Виворіт лишається матовим і трохи шорстким, і це найпростіший спосіб упізнати таке плетіння з заплющеними очима.

Ця конструкція дає вагу, що падає прямовисно вниз. Комбінація з шармезу не стоїть на тілі, а стікає по ньому, і тому нещадно показує все, що під нею. Має вона й свої вимоги: довгі відрізки нитки легко зачепити, а кожен слід нігтя лишається у плетінні світлою рискою.

Прасують його виключно з вивороту, крізь бавовну, на найнижчому режимі. Праска, поставлена просто на лице, сплющує довгі відрізки нитки й лишає світліше матове поле, блиску якому вже не повернути.

Креп: зерно, що не липне

Креп де шин постає з пряжі, скрученої дуже туго, ще й почергово праворуч і ліворуч. Ефект видно неозброєним оком: поверхня має делікатне нерівне зерно, а блиск перетворюється на глибоке матове світіння.

У носінні креп поводиться зовсім інакше, ніж шармез. Пружність скруту тримає тканину на відстані від тіла замість липнути до нього, вона менше мнеться й більше пробачає. Жоржет це той самий принцип, доведений далі: крепова пряжа в обох напрямках, прозора тканина, трохи суха на дотик і повна повітря.

Якщо шовк має бути носимий у спеку, в дорозі чи цілий робочий день, креп зазвичай мудріший вибір, ніж сатин. Це та сама нитка, лише краще підготовлена до життя.

Хабутай, понже, органза: легкість різними способами

Хабутай, знаний також як понже, це полотняне плетіння в найпростішому вигляді: нитка над ниткою, без жодних хитрощів. Легкий, гладенький, прохолодний, вагою від п'яти до дванадцяти момме. З нього роблять підкладки, хустки й ті частини гардеробу, що мають лишатися невидимими. Він же найменш витривалий у всій родині, бо в полотняному плетінні немає запасу нитки, здатного прийняти напругу.

Органза є його протилежністю попри те саме плетіння. Її тчуть із пряжі, скрученої так туго, що тканина стає жорсткою та шелесткою й водночас цілком прозорою. Вона не стікає, а тримає форму, тож з'являється там, де форма потрібна: у рукаві, у воланах, у шарі, що має підняти інший.

Малберрі, тусса, дюпіон: звідки береться нерівність

Шовк малберрі походить від одомашненого шовкопряда, годованого лише листям шовковиці. Нитка довга, однорідна й від природи світла, тому тканини з неї гладенькі й рівно приймають барвник. Саме про цей шовк говорять числа момме.

Тусса збирають із диких коконів, розкритих після того, як метелик їх покинув. Волокно коротше, темніше, з теплим природним відтінком, який неможливо цілком вибілити. Тканина виходить матовішою, з відчутною фактурою.

Дюпіон постає з подвійних коконів, які снували дві гусениці поруч. Переплутані нитки дають характерні потовщення, що біжать упоперек тканини нерівними смугами. Це не вада виконання, а підпис сировини, і саме тому дюпіон потрапляє туди, де тканина має мати власний рисунок.

Як перевірити все це долонею

Назви допомагають, але останнє слово за руками. Шматок тканини, пропущений між пальцями, скаже про плетіння більше за етикетку: шармез стече й лишиться прохолодним, креп чинить легкий опір і швидше нагрівається від шкіри, органза спиниться на місці.

Варто дивитися й на світло. Справжній шовк не відбиває його одним пласким спалахом, а змінює відтінок разом із рухом, бо трикутний переріз волокна розсіює світло, наче призма. Тому чорний шовк у русі виглядає глибшим за чорний поліестер, а білий ніколи не буває цілком білим.

Допомагає й проста проба на зминання. Шовк, стиснутий у долоні й відпущений, розправляється повільно, але розправляється, а місце дотику лишається теплим на мить довше, ніж підказує інтуїція. Штучні волокна повертаються миттєво або зовсім ні й лишаються прохолодними, скільки б долоня їх не тримала.

Шовк це не одна тканина, а родина темпераментів, витканих з тієї самої нитки.

Ті два відрізи на розкрійному столі досі лежать поруч. Один стане комбінацією, яка має зникати під сукнею, другий рукавом, що має тримати форму цілий вечір. Обидва рішення ухвалено ще до того, як хтось подумав про фасон.

Знання про плетіння не є колекціонерським. Воно дозволяє купувати рідше й влучніше, бо дає змогу розпізнати, чи зробить тканина те, чого від неї чекають, ще перш ніж її одягнеш.